ВСТУП
Ми живемо в епоху, яка відмічена підвищенням захворюваності насе-
лення у всьому світі, зростанням напруженості і конфліктів, екологічними
катастрофами. Засоби масової інформації безперервно обрушують на нас
потоки негативної інформації. Катастрофи і вбивства в передачах новин
змінялися насильством у фільмах і комп'ютерних іграх. Люди перенапряжені
від стресів і тривоги; їм здається, що ось-ось мир звалиться, відносячи з
собою в безодню мільйони людських життів. І недивно, що росте кількість
хворих і весь час з'являються нові, раніше невідомі хвороби. Бо очевидно:
інформація організовує матерію.
Гуманізація науки - так можна визначити головну тенденцію її розвит-
ку сьогодні. Ще до недавнього часу переважав вузький технократичний
погляд на науково-технічний прогрес, який представлявся не інакше, як
у вигляді наростаючої купи металу, хоч і «єлектронізированого», тоді як
дослідження самої людини, її життя і діяльності відсовувалося на другий
план. За зневагу суспільством етичними аспектами науки ми жорстоко
розплачуємося. Про це свідчать показники захворюваності і смертності на-
селення не тільки на пострадянському просторі, але і у всьому світі. Оче-
видно, що ми стоємо на порозі радикальних змін в стратегії збереження
людини, її здоров'я, інтелектуального і духовного потенціалу. У основі цієї
стратегії - валеологія, її теоретико-методологичні і практичні досягнення.
Провідний критерій потенціалу людини - його здоров'я. Визнано, що
здоров'я - найбільша соціальна цінність. Хороше здоров'я - основна умо-
ва виконання людиною біологічних і соціальних функцій, фундамент його
самореалізації. Соціальним інститутом, відповідальним за здоров'я лю-
дини, є охорона здоров'я - система державних і суспільних заходів щодо
попередження захворювань і лікування хворих. Науково-практичною осно-
вою охорони здоров'я є медицина. Час показав неможливість за допомо-
гою класичної медичної науки і відповідного соціального інституту досяг-
ти бажаного. Можливості клінічної медицини, що все збільшуються, - ря-
тувати від смерті хворих - не приводять до радикальних змін в здоров'ї
населення. Воно неухильно погіршується на всій земній кулі. Мало того,
з'ясувалося, що медицина має весь менший вплив на стан здоров'я на-
селення - принаймні на пострадянському просторі: між показниками
захворюваності і смертності, з одного боку, і оснащеністю медичних уста-
нов складною діагностичною апаратурою і укомплектованістю лікарями з
іншої - немає ніякого зв'язку (О.М.Голяченко і ін., 2008 ). Про таку меди-
цину ще в Стародавньому Римі Авл Корнелій Цельс говорив: «Еt mогbi, еt
mеdісіпа», що означає «Медицина сама по собі, а хвороба сама по собі».
Досягнення квантової фізики (Д. Бом, 1959; С. Гейзенберг, 1989 і ін.) ба-
гато в чому змінили наші погляди на Світ, допомагаючи, в той же час, зна-
тися на деяких феноменах, що наполегливо заперечуються «ортодоксаль-
ною» наукою. «Класична» фізика описує «проявлену» реальність. Кванто-

-5-
ва теорія обгрунтовує існування «непроявленої», нелокальної реальності.
«Нелокальні стани» пов'язані з процесами їх «прояву» (рекогеренцїї)
у вигляді локальних елементів реальності (матеріалізація об'єкту ні
«з чого») і переходу в «нелокальний стан» (декогеренціі) - зникнення
об'єкту з фізичної реальності. З погляду «класичної» фізики ці процеси
в повному розумінні слова - «надприродні», або «паранормальні». Про-
те саме з позицій квантової теорії знаходять своє наукове пояснення такі
явища як телекінез, телепатія, телепортація, ясновидіння і тому подібне.
З цих же позицій стає справедливим твердження, що зі всіх існуючих
ліків думки - найсильніший засіб. Але нашій думці все одно, що зробити
з її господарем - убити або воскресити. Звідси стає очевидним величезне
значення технологій, здатних направити нашу думку на оздоровлення Лю-
дини, на поліпшення його життя і життя його оточуючих.
Багато що в даній збірнику робіт представникам ортодоксальної меди-
цини може показатися неймовірним. Але пригадаємо, що 200 років тому
Французька академія наук заборонила фінансувати роботи із створен-
ня апаратів, що в змозі літати, важче за повітря. Вже тоді цей напрям
робіт іменувалося «лженаукою». У французьких академіків ще багато
послідовників і у наш час.
Проф. Г. Л. Апанасенко


Добавить комментарий